Як виявляється, простий комп'ютер у своїй конструкції вже містить засоби, що з деякими обмеженнями здатні перетворити його в той же осцилограф, спектроаналізатор, частотомір або генератор імпульсів. До того ж робляться всі ці перетворення тільки за допомогою спеціальних програм, а в ролі АЦП (аналого-цифровий перетворювач) і ЦАП (цифро-аналоговий перетворювач) використовується звукова карта. Адже звичайна звукова плата комп'ютера здатна сприймати і перетворювати сигнали складної форми в межах звукової частоти й амплітудою до 2 В в цифрову форму з лінійного входу (LІNE-ІN) або ж з мікрофона, а також здійснювати зворотне перетворення - на вихід (LІNE-OUT). Таким чином, можна працювати з будь-яким сигналом до 20 кГц, і вище в залежності від можливостей звукової плати, а максимальна межа рівня вхідної напруги розширюється за допомогою атенюатора (дільника напруги) до 100÷200 В. Такі програми емулюють на екрані комп'ютера роботу звичних для нас приладів, природних за своєю специфікою і в межах частотного діапазону звукової плати.
Підключитись до звукової карти можна за допомогою відповідного штекера. Типова звукова плата має на панельці всього три гнізда: LІNE-ІN, MІС, LІNE-OUT, відповідно лінійний вхід, мікрофон, вихід. Конструкція всіх гнізд однакова.
Мал.2.1 Простий дільник напруги
при цьому при перевищенні допустимої напруги вхідний сигнал буде виглядати обрізаним (мал.2.2).
Мал.2.2 Обмеження вхідного сигналу дільником напруги
Підключена до звукової карти здійснюється за допомогою стандартного штекера (мал.2.3).
Оскільки звукова карта не є повноцінним АЦП, то вимірювати подавану на нього амплітуду вхідного сигналу цей пристрій на апаратному рівні не в змозі. Тим більше що сигнал спочатку проходить через дільник напруги на резисторах, до того ж ще потрібно враховувати внутрішній опір звукової плати, що досить низький, як для повноцінного вольтметра. Однак шкали деяких програм-осцилографів мають типове градуювання "вольт/поділка", і відповідно засоби для калібрування рівня сигналу, щоб хоч якось підлаштувати шкалу на панелі під дійсне значення напруги. Калібрування програми можливе тільки у парі з калібруванням зовнішнього дільника напруги. Таким чином, знаючи амплітуду поданого на вхід сигналу і використовуючи регулювання стандартного мікшера Wіndows, внутрішніх налаштувань програми-осцилографа і налаштувань дільника напруги, можна відкалібрувати шкалу так, щоб вона відповідала дійсним значенням амплітуди сигналу надалі, хоча не варто сподіватися на високу точність.
Мал.2.3 Стандартний штекер для входу і виходу звукової карти
Оскільки звукова карта не є повноцінним АЦП, то вимірювати подавану на нього амплітуду вхідного сигналу цей пристрій на апаратному рівні не в змозі. Тим більше що сигнал спочатку проходить через дільник напруги на резисторах, до того ж ще потрібно враховувати внутрішній опір звукової плати, що досить низький, як для повноцінного вольтметра. Однак шкали деяких програм-осцилографів мають типове градуювання "вольт/поділка", і відповідно засоби для калібрування рівня сигналу, щоб хоч якось підлаштувати шкалу на панелі під дійсне значення напруги. Калібрування програми можливе тільки у парі з калібруванням зовнішнього дільника напруги. Таким чином, знаючи амплітуду поданого на вхід сигналу і використовуючи регулювання стандартного мікшера Wіndows, внутрішніх налаштувань програми-осцилографа і налаштувань дільника напруги, можна відкалібрувати шкалу так, щоб вона відповідала дійсним значенням амплітуди сигналу надалі, хоча не варто сподіватися на високу точність.
Перш ніж почати роботу з відповідним входом звукової карти, перевірте, чи він ввімкнений в мікшері Wіndows (Мал.2.4).
Мал.2.4 Мікшер Wіndows (активований лінійний вхід)